Проживши в Таїланді півтора року, ми дізналися одну штуку, про яку зазвичай навіть не підозрюють пусті туристи - хоча, здавалося б, спочатку для них, туристів, ця штука і призначена. Так ось, поки численні гості Країни посмішок ніжаться на пляжах або роз'їжджають по перловим фабрикам і зміїним фермам, зовсім поруч з ними вирує справжнє життя. Тому що Таїланд при найближчому розгляді виявляється країною з найбільшим, здається, кількістю фестивалів. Буквально кожного тижня в різних частинах країни (в нашому випадку - острова) проходять святкові ходи, барвисті паради або просто концерти самодіяльності. Але оскільки ця феєрія відбувається, як правило, в столиці острова - Пхукет-тауні, місці, куди туристи заходять рідко, - то і про нескінченну низку фестивалів вони не здогадуються. А ось ми вже навчилися відслідковувати найцікавіші події та відвідувати їх в обов'язковому порядку - як з'ясувалося, Стефану всі ці святкові ходи дуже цікаві. Про парочку самих цікавих я і хочу розповісти.
Символ Фестивалю голодних духів - червона черепаха, солодка і смачна.
Одне з перших таких заходів, яке напевно запам'ятається нашому синові, - Фестиваль голодних духів. Витоки цього свята слід шукати в Китаї, де місцеві жителі раз на рік чекали гостей з «нижнього світу» - там, як вірять жителі Піднебесної, живуть духи померлих.
Оскільки китайські діаспори сьогодні розселилися по всьому світу, то і Фестиваль голодних духів святкують нині повсюдно. І Пхукет, де осіло чимало нащадків китайських переселенців, - не виняток.
Місцем дії фестивалю зазвичай вибирається Пхукет-таун. Коли ми приїхали на відкриття, то в першу чергу відзначили: здається, голодні на цьому святі не духи, а численні гості - цілком земні і реальні. Адже майже весь центр Пхукет-тауна виявився заставлений численними їстівними лавками. І буквально кожен, кого ми бачили, щось жував або випивав.
Справжніх віруючих не бентежить величезна кількість народу навколо.
Втім, духам теж дещо перепало. До китайського храму Por Tor Kong Shrine - одному з найкрасивіших на острові - місцевий люд в день відкриття приносив численні підношення. У тому числі і традиційні пироги в формі червоної черепахи. Саме цей пиріг є символом фестивалю. Вважається, що він призначений насамперед для духів. Однак іноді їм ласують і люди. До того ж пиріг цей досить смачний, нехай і дещо своєрідний. Особисто мені він нагадав (несподівано) марципанові вироби, настільки популярні в Угорщині.
Чому саме червона черепаха? Оскільки живе вона дуже довго, то китайці вважають її уособленням вічності. Колись в жертву духам приносили живі черепахи, але з часом їх замінили пирогом. Ну, а червоний традиційно вважається у китайців кольором щастя.
Фестивалі в Пхукет-тауні збирають величезну кількість гостей, хоча масовий турист навіть і не здогадується, що зовсім поруч шумить-вирує така барвиста життя.
Духів в ці дні намагаються не тільки нагодувати, а й задобрити. І для цього для них влаштовують барвисті вистави. А ще - паралельно - місцевий люд піклується і про тих духів, які залишилися в потойбічному світі. Щоб їм теж було що поїсти, кудись сходити і чимось розважитися, в ці дні активно спалюються «гроші пекла». На ці папірці, вірять нащадки китайських переселенців, в потойбічному світі духи зможуть купити собі, що душа забажає (вибачте на тавтологію). Але про всяк випадок, паралельно з грошима, спалюють також електроприлади (наприклад, телевізори і відеомагнітофони) і навіть цілком машини. У ці дні всюди чергують загони пожежної служби, щоб у вогні «пекельних грошей» не згоріли цілком земні громадяни. З боку видовище лякає, але вражаюче.
... Не встиг відгриміти Фестиваль голодних духів, як все ті ж нащадки китайців вже танцювали на Фестивалі вуличної культури - правда, зовсім в іншому кінці острова. Терміново збираємося в дорогу ...
Продовження ...
Попередню історію Ольги читайте тут, а з чого все починалося - тут.