Такої кількості паперів я не збирала вже давно. Крім документів з мовної школи ми запаслися контрактом на будинок на трьох мовах (російська, англійська, тайський), довідкою з місця моєї роботи. Пенсійне посвідчення моєї мами перевели на дві мови і запевнили в російському консульстві, а мій брат з Москви надіслав довідку з банку про те, що на рахунках у нас лежить досить кількість грошових знаків.
У тайському посольстві в Куала-Лумпурі нас зустріли дуже доброзичливо. Подивившись на купу паперів, попросили лише закордонний паспорт, два фото і паперу з мовної школи. «А все інше? У мене тут багато чого є! » - спробувала я всучити весь комплект документів. Дівчина у віконці мило посміхнулася, замахала руками: «Цього достатньо! Сідайте, ми вас покличемо, коли ви будете потрібні ».
Ну ось, а на експатскіх форумах лякали всякими жахами про отримання візи, зітхнула я з полегшенням, і ми з мамою сіли в загальному залі очікування.
Ще не так давно ми любили на день-другий злітати в Куала-Лумпур. Однак після відвідин тайського посольства це місто вже не здався нам таким гостинним.
Хвилин через сорок по гучному зв'язку оголосили прізвище мами. Що, невже все готово? Я рвонула до віконця, де все та ж мила усміхнена дівчина показала мені папірець, де було написано: для отримання візи необхідна або бронь готелю, або контракт на будинок (але ж сорок хвилин тому цей папірець їм не була потрібна). Отримавши контракт на будинок, нас знову попросили почекати.
Ну, а далі все було схоже на несмішну комедію. Ще хвилин через сорок очікування у нас попросили довідку з місця роботи. Годиною пізніше - довідку з банку. Отримавши папір з російського банку (але на англійській мові) ще приблизно через нам пояснили, що довідка повинна бути завірена російським консулом.
Ми навіть дійшли до російського посольства, де консул сказав, що замучили його з цими вимогами, зараз він їм подзвонить і скаже, щоб не присилали людей - вони такі довідки не запевняють. Коло замкнулося. Про всяк випадок ми повернулися-таки в тайське посольство, спробували тиснути на жалість, але нам порадили летіти в Росію і отримувати візу в своїй країні. На наше запитання, що ж робити далі - в кінці кінців, за річний курс англійської мови ми заплатили близько тисячі доларів, - вони лише знизали плечима: мовляв, ваші проблеми.
Звичайно, ми засмутилися. Але не сказати щоб всерйоз. Студентську візи в підсумку ми отримали через місяць все в тій же Малайзії, але вже в перевіреному Пенанге. І дружно вирішили, що посилення в даному конкретному посольстві має відношення до даного конкретного посольству.
Однак в травні місяці з'ясувалося, що з візами почалися по-справжньому серйозні проблеми ...
Продовження ...
Попередню історію Ольги читайте тут, а з чого все починалося - тут.