«Зараз Сергій вміє і писати, і читати, і рахувати, ніж я дуже пишаюся. Лерочка не відстає, адже займаються вони разом. Вчилися всьому будинку: частково з бабусею і дідусем, частково зі мною. Вчителька навіть вилаяла мене, коли дізналася, що Сергій уже все вміє. Сказала: «Зупиніться, йому ж буде нудно!» Але я сподіваюся, що такого не станеться, і він буде з інтересом вчитися. Я принципово відмовилася від дитячих садків та інших казенних установ, адже дітям довелося довго звикати до того, що вони тепер живуть вдома. Після усиновлення був сильний страх, що вони знову залишаться одні, що я їх кину. Тому мови про дитячий садок не велося. Зате гуртків і секцій було більш ніж достатньо.
Сергій чекає початку навчального року і дуже хоче в школу. Ми разом їздили за канцелярією. Форму нам замовили на весь клас, а ранець подарували. Він виконаний у вигляді автомобіля, дуже красивий. І Сергію, як будь-якому хлопчиськові, вже не терпиться взяти цей ранець і похизуватися з ним.
Ми провели ще й невелику перестановку в його спальні, зробили робоче місце. Причому робила я це за всіма правилами фен-шуй. Наприклад, стіл не можна ставити в кут або до вікна. Ідеальний варіант - коли дитина сидить спиною до стіни і обличчям до вхідних дверей - тоді він буде бачити всіх, хто входить, а стіна дасть відчуття захищеності. Ну, а також важливо, щоб кімната була добре освітлена і не було темних кутів.
Мені здається, що я переживаю через першого вересня більше, ніж Сергій. Для нього це новий цікавий етап, а для мене - хвилювання по всіх приводів. Як він зійдеться з однокласниками, як знайде спільну мову з вчителькою, як буде себе почувати, перебуваючи половину дня далеко від дому. Ну і я ж буду сумувати!
У наступному році все повториться знову, і першокласником тоді стане Лера, яка в цьому році разом з нами буде проводжати брата в школу. Мої діти ростуть, це велике щастя, і нічого ціннішого і важливіше просто не може бути ".