Ще в минулому році, коли азербайджанський дует «Ell & Nikki» з 221 очком посів перше місце, було ясно, що поїздка вірменської делегації в Баку під питанням. В кінці лютого 2012 з'явився відкритий лист за підписом двох десятків найвідоміших в Вірменії музикантів, в якому вони закликали бойкотувати конкурс в столиці Азербайджану. А вже на початку березня країна офіційно відмовилася від участі в «Євробаченні». Реакція була тільки в травні, коли Європейська мовна спілка вирішила оштрафувати Вірменію за відмову приїхати на фестиваль. Незважаючи на відсутність вірменських артистів в конкурсі, Вірменії доведеться внести повний внесок за участь в «Євробаченні» і ще 50% від цієї суми в якості штрафу. Крім того, щоб країна змогла похвалитися своїми талантами в музичному змаганні на наступний рік, Вірменія повинна буде показати по телебаченню фінал конкурсу в прямому ефірі.
Росія в цьому році виступає на «Євробаченні» в 16-й раз, дебютувавши в 1994 році разом зі співачкою Машею Кац. За цей час наша країна теж взяла участь в декількох скандалах. Перший трапився в 1996 році, коли російського співака Андрія Косинського не допустили до конкурсу через невеликого числа балів у відбірковому турі. Через два роки сталася схожа історія. Тільки на цей раз права представляти Росію на «Євробаченні» позбавили Таню Овсієнко. В якості відповідного жесту була відмова показувати конкурс в ефірі. В результаті Росію позбавили права участі і в 1999 році. Наступний конфлікт трапився в 2003-му, коли на європейський музичний огляд вирушила група «Тату». Росіянам не сподобалося, що Ірландія видала вердикт журі, а не результат глядацького голосування. Однак на російські обурення ніхто не звернув уваги. У 2007 році пристрасті кипіли вже навколо Вєрки Сердючки і її приспіву: чи то «Lasha Tumbai», чи то «Russia Goodbye». У Фінляндії Сердючці пісенька принесла друге місце, а в Росії - ефірний бойкот.
Андрій Данилко (Вєрка Сердючка). Фото: Сабіна Дадашева.
У кількох гучних скандалах був замішаний і Ізраїль. Так, в 1978 році на конкурсі, що проходив у Франції, переміг ізраїльський співак Ізхара Коен, що вкрай негативно сприйняла Йорданія. Ще до підрахунку голосів в арабській державі замість виступу Коена транслювали красивий букет квітів. А коли стало ясно, що виграє ізраїльтянин, то ефір і зовсім перервали нібито з технічних причин. На наступний день в Йорданії було оголошено, що переміг музикант з Бельгії Жан Валле, насправді який посів друге місце. Через 20 років, в 1998 році, в Ізраїлі через фестивалю розгорівся ще один неабиякий скандал. На цей раз бунт підняли ортодоксальні євреї, які були в шоці від того, що їх держава на міжнародному музичному змаганні представлятиме співачка-транссексуал Дана Інтернешнл. На зло всім Дана посіла перше місце. До речі, на наступний рік через неї була перервана церемонія нагородження шведської співачки Шарлоти Переллі. Справа в тому, що Дана, що вийшла на сцену як переможниця попереднього конкурсу, не втрималася на високих шпильках і звалилася на підлогу.
Мабуть, найактивнішою скандалісткою на «Євробаченні» можна назвати Італію. Хоча їй, звичайно, як учасниці першого конкурсу 1956 року багато чого дозволено. У перший раз Італія висловила невдоволення в 1981-му і на два роки втратила до «Євробачення» будь-який інтерес. Вдруге бойкот був оголошений в 1986 році, і на два роки - в 94-му. А в 1997 році країна повернулася в конкурс, але потім без жодних пояснень пішла в тінь на 14 років. Всі ці роки журналісти називали різні причини демаршу. Найбільш правдоподібною була версія про те, що країна хоче більше уваги приділяти своєму власному фестивалю в Сан-Ремо. Правда, в 2011 році Італія знову повернулася на «Євробачення». І досить вдало. Італієць Рафаель Гуалацци зайняв на конкурсі друге місце.
Рафаель Гуалацци. Фото: Vk.com.
У 1968 році у Великобританії вибухнув скандал через нерозторопність Норвегії, яка, не встигнувши підрахувати всі голоси, видала лише попередні результати. Як писали в газетах, остаточні дані сильно відрізнялися від раніше оголошених. Тоді виграла Іспанія. Але її корону переможця ніхто заперечувати не став. До речі, схожий інцидент трапився за рік до цього з самої Великобританією. Провідна оголосила рідну країну переможницею, не дочекавшись остаточного результату голосування. Але вона не помилилася.
«Євробачення» 1969 року приніс шанувальникам конкурсу вельми незвичайний сюрприз. Переможцями стали відразу чотири країни: Іспанія, Голландія, Франція і Великобританія. Оскільки британці, які перемогли в 67-м, і іспанці, які здобули верх в 68-м, вже приймали у себе конкурс, а французи робили це тричі - в 59-му, 61-му і 63-му, - першими назвали голландців. Але це не скрасило образу фінів, норвежців, шведів і португальців, які на наступний, 1970 рік навідріз відмовилися співати на конкурсі. Їм знадобилося ще 12 місяців, щоб охолонути від незрозумілого голосування, що призвів до настільки дивних результатів.
У 1971 році на конкурсі перемогла французька співачка Северин, яка виступала під прапором Монако. Однак це маленька держава не змогло стати повноправним господарем конкурсу на наступний рік, оскільки в ньому не знайшлося жодного відповідного для такого заходу концертного залу. Ліхтенштейну не пощастило ще більше. Князівство двічі намагалося подати заявку на участь в конкурсі - в 1969 і 1976 роках - і двічі отримувало відмову. Справа в тому, що у Ліхтенштейну до 2008 року не було жодного національного каналу, що є неодмінною умовою реєстрації на «Євробаченні». Але навіть зараз, отримавши свій канал, ця держава не збереться з духом, щоб показати на міжнародній сцені свої таланти.