- Сабіна, ви задоволені своїм життям?
- Дуже!
- Ваша кар'єра складається на заздрість багатьом. Як вам вдалося потрапити в серіал, який за популярністю випереджає всім відомий «Залишитися в живих»?
- З пробами все сталося зовсім випадково. Я була в гостях у мого хорошого московського товариша, заглянула на пару годин на вечерю. До нього в цей же момент заїхав його друг В'ячеслав Яковлєв, який виявився одним з продюсерів серіалу «Сибір». Він в розмові почув про те, що я живу і працюю в Америці, і поцікавився: чи не хочу я спробувати свої сили в цікавому проекті? Я записала проби в Москві і вислала їх в Лос-Анджелес. І мене затвердили. Звичайно, мені ще допоміг той факт, що у мене немає російського акценту. У серіалі я граю ізраїльтянку, тому як би добре я ні зіграла на кастингу, але з поганим англійським я б його не пройшла.
- Звідки таке знання мови?
- У підлітковому віці року три я займалася англійською з педагогом, а потім сама намагалася підтримувати рівень мови. Однак в перший рік навчання в Страсберга (Театральний інститут Лі Страсберга. - Ред.) У мене були провали в розумінні. Але це все справа практики. Я читала дуже багато п'єс англійською, ходила на курси з кастинг-директорами, де тобі дають текст для проб і 10-15 хвилин, щоб підготуватися і зіграти сцену. Я себе свідомо ставила в стресову, дискомфортно ситуацію, щоб довелося збиратися і долати страх. А над акцентом я працюю з окремим педагогом. Це зовсім інший механізм. Як заново вчитися говорити.
- Напевно, і в Лос-Анджелеському університеті ви вчилися говорити заново?
- Можна і так сказати. (Сміється.) Я, наприклад, дуже довго думала, що вираз «for good» означає «для чогось хорошого» - я перекладала його дослівно. А воно означає «назавжди» або «з кінцями». І кожен раз, коли я летіла на пару тижнів в Москву на зйомки, то однокурсники запитували у мене: «Їдеш ти з кінцями (" for good ")?». І я, вважаючи, що вони мають на увазі мій від'їзд для чогось радісного, говорила: «Так, хлопців! Я на зйомки! Все круто!" Всі зі мною так палко прощалися! А я думала: які душевні люди ці американці! (Сміється.) Я рази три таке проробляла! І вони так дивувалися, коли мене бачили через кілька тижнів, але якось чемно мовчали. Потім мені один з моїх знайомих нарешті випалив: «Що ж ти весь час обіцяєш з кінцями виїхати - і ніяк не заїдеш?»
Нещодавно доля звела Сабіну з Майклом Медсеном. Вони зустрілися на знімальному майданчику трагікомедії «Дев'ята хмара». .
- Мовний бар'єр був найважчим моментом в адаптації до американського життя?
- Я адаптувалася досить легко. Я космополіт, дуже багато подорожувала з раннього віку, тому в мене не сформувався якийсь жорсткий менталітет, який було б складно зламати.
- Чи не нудьгували по дому?
- Нудьгувала, звичайно! Особливо по батькам і друзям. Але я досить часто літаю, тому все якось виноситься.
- Сабіна, якщо повернутися до серіалу, то події там розгортаються в Сибіру, де впав Тунгуський метеорит. Зйомки проходили в Росії?
- Ні, ми знімали в маленькому місті Вінніпег, на півночі Канади. Природа дуже схожа на нашу, а летіти всього кілька годин з Лос-Анджелеса. Це був ідеальний варіант.
- Ви консультували американських кіношників про російських звичаї і традиції?
- У нас працювали дуже хороші художники. Але є, звичайно, якісь нюанси, які тільки російська людина може помітити. В одній із серій ми доходимо до покинутого міста, і, природно, художники надавали колорит і фактуру цього місця. І мене наш продюсер запитує: «Як тобі?» А все начебто здорово, але не вистачає якоїсь маленької життя. І я кажу: «Напишіть на одному з будинків -« Цой живий! ». І відразу з'явилася історія і як раз та сама достовірність, про яку може знати тільки людина, яка виросла в Росії.
- Якщо говорити про їхні звичаї: в нашій уяві типовий американець - це той, який їсть з пластикових коробочок, читає комікси і дивиться бейсбол. Це так?
- Ні звичайно! Зрозуміло, що всі люди різні. Правда, вони теж іноді думають, що у нас доріг немає, у кожного по ведмедю і по балалайці! Жартую! (Сміється.) Є, звичайно, якісь загальні характеристики, які можуть бути притаманні більшості. Але я цього вже не помічаю. Віддаю перевагу бачити перед собою окремої людини і не стригти всіх під одну гребінку. Але бейсбол вони правда люблять! (Сміється.)
У серіалі «Сибір», який на американському телебаченні б'є рейтинги легендарного «Залишитися в живих», Сабіна грає одну з 16 іноземців, які опинилися в російській тайзі. .
- Що найбільше вразило вас в американців?
- Їх шалене бажання вірити в щось хороше, в краще.
- У вас скоро день народження. За американськими мірками вам ще рано заводити сім'ю, а за російськими - давно пора. У цьому питанні ви на чиєму боці?
- Я вважаю, що всьому свій час. Велике щастя - вміти слухати себе, і велика трагедія - робити що-небудь за загальноприйнятим думку.
- Батьки не натякають, що вже пора?
- Ні! А ось ви, по-моєму, натякаєте! (Сміється.)
- Сім'я впливає на ваше життя або вже ви впливаєте на них?
- Ми впливаємо на життя один одного. Це неминуче. Ми дуже близькі, і батьки - моя найпотужніша підтримка. Я без них і половини б не зробила.
- Ви не замислювалися, де будете жити в подальшому?
- Якби я про це думала, то мені потрібно було обрати собі інше ремесло. Навіть актори, які живуть і працюють тільки в Росії, стикаються з нестачею часу, проведеного з сім'єю. Але знову-таки коли з'явиться сім'я, то будуть і рішення, і компроміси.
- Сабіна, зараз ви задоволені своїм життям, а що далі?
- А далі - жити. (Сміється.)